1. L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові:
2. Сполучення lе передається через ле: білет, електрика, желе, легенда, лекція, пленум, телеграф; Валенсія, Каледонія, Палермо, Толедо; Галілей, Лессинг.
G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова), гіпотеза, горизонт, госпіталь, гугенот, гумус; Гаага, Гавана, Гавр, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Йоганнесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюго, Магомет.
В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.
F і ph передаються літерою ф: фабрика, факт, фартух, фах, фаянс, федеративний, фейлетон, фігура, форма, фуга, футляр, офіційний, реформа; ефемерний, катастрофа, корифей, фараон, фізика, фізіологія, філософія, флегматик, фонетика, фосфор; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі, Фаон.
Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф: арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір, – то літерою т: бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.
1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).
1. Відповідно до вимови j у словах французького походження передається через ж: Жером (Jérôme), жабо (jabot), Жанна (Jeanne), журі (jury); у словах англійського походження — через дж: джаз (jazz), Джеймс (Jams), джемпер (jumper), Джерсі (Jersy); у словах іспанського походження — через х: хунта (junta), Бадахос (Badajoz).
2. Початкові іе (hіе) звичайно передаються через іє: ієрарх, ієрархія, ієрей, ієрогліф, але: єзуїт, Єна, єна (грошова одиниця Японії), Єрусалим. Початкове je передається через є: Єнсен, Єсперсен.
3. Початкові io, yo, jo передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади: іон, іонізатор, іонійський, Іонічне море; через йо, коли вони вимовляються як один склад; йод, йота; Йорданія, Нью-Йорк, Йон, Йосип та ін.
4. I, y (а також u німецького дифтонга eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: буєр, конвеєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк, але: Гойя, Савойя, Фейєрбах; також майя (народність), фойє.
5. Залежно від позиції та вимови в українській мові і, у (ігрек) передаються також літерами і, ї та и.
Примітка. Власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (хоч Дізель).
Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: бурмистер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
Примітка 2. З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо.
6. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.
1. Е передається літерою е: екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап, ідеал, каре, силует, театр, фаетон, філе; Еквадор, Па-де-Кале, Теруель; Есхіл.
2. Коли іншомовне е (іноді дифтонг аі) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, воно передається літерою є: європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет. Також після апострофа, є, і, й, ь пишеться є, а не е: бар’єр, п’єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В’єнна, В’єтнам, Овєдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо.
Примітка. У слові траєкторія пишеться є; у словах проект, проекція й под. пишеться е.
Ое, ö, eu передаються літерою е: Гете, Кельн, Вільнев.
1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:
2. Апостроф не пишеться:
1. Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
2. Знак м’якшення не пишеться перед я, ю коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю.
Дифтонги au, ou передаються переважно через ау, оу: аудиторія, аудієнція,гауптвахта, лауреат, локаут, пауза, фауна (але: мавзолей); джоуль, клоун; Джорджтаун, Каунас; Краузе, Паульсен, Фауст, Штраус; Воуверман, Шоу.
Разом із тим у цілому ряді слів au передається через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон; Австралія, Австрія; Август, Аврора.
1. Німецький дифтонг еі, англійський ey та голландський iy, y передаються через ей: волейбол, гейзер, дрейф, лейтенант, маркшейдер, капельмейстер, штрейкбрехер; Лейпциг, Рейн, Швейцарія; Ван-Дейк, Гейне, Ейнштейн.
2. У власних назвах новішого походження німецький дифтонг еі передається через ай (яй), дифтонг eu — через ой: Айзенах, Нойбранденбург, Нортгайм; Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер.
Кінцеве -tr передається через -тр, кінцеве -dr — через -др: барометр, діаметр, семестр, театр, термометр, центр; сидр, циліндр.
Англійське w у власних назвах передається звичайно через в: Вашингтон, Вебстер, Веллінгтон, Вільсон, Вільямс, Вінер, Вінніпег та ін., але за традицією Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стрит, Голсуорсі, Хемінгуей та ін.; англійське th — через т: Ворт, Мередіт, Агата, але Голсуорсі, Резерфорд.
Французькі ll та ill після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через й: Ануй, Війон; Вайян, Вайєль, Шантійї.
Довгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: Аарне, Куусінен, Тоомінг.
1. Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:
2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме: іменники -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Жоффруа; на -е: кафе, кашне, турне; Беранже, Гейне, Гете, Данте; на -є: ательє, Барб’є, Готьє, Лавуазьє; на -і: колібрі, поні, таксі; Гальвані, Голсуорсі, Россіні, Фірдоусі, Шеллі; на -ї: Віньї, Шантійї; на -о: бюро, депо, кіно, манто, метро, радіо; Арно, Буало, Віардо, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тассо (але пальто відмінюється); на -йо: імброльйо, Пількомайо; на -у: какаду, рагу, Шоу; на -ю: інтерв’ю, меню, Сю; жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін.
Примітка. Слов’янські чоловічі імена та прізвища на -о відмінюються: Бранко — Бранка, Давичо — Давича, Костюшко — Костюшка, Тіто — Тіта, Цветко — Цветка.